Не знущайся наді мною, доле

Не  знущайся  наді  мною  ,доле!
Май,бодай,краплину  співчуття,
Обминай  ти  стороною  горе,
Щастя  принеси  в  моє  життя!

Не  спіши!  Присядь  хоч  на  хвилину
Гомонімо  зараз    в  самоті
Пам‘ятаєш  ще  мене,малу,  дитину
Ти  гойдала  тихо  в  темноті.  

Ти  була  мені,  як  рідна  мати,
Як  сестра  й  порадниця    була
Ти  повинна  дати,  а  не  брати
Але  ти  збрехала  і  втекла.

Сироті  без  матері,  без  роду,
В    тебе  є  хоч  трохи  почуття
Так  навіщо  дарувала  вроду?
Якщо  нищиш  ти  моє  життя?



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2019
автор: Олена Собко