НА ВОСКРЕСІННЯ РОМАНТИКІВ

Залиште  мене  у  моєму  п’ятнадцятому  сторіччі,
Не  залякуйте  інквізицією,  бубонною  чумою,  і  що  не  в  кожному  домі  свічі,
Я  пройдусь  дорогами  запиленими  Ренесансу  і  Кватроченто,
І  достатньо  memento  mori  хай  рідше  vivere  memento,
Я  слухатиму  пейзаж  італійський,  голландський,  французький,  
Питиму  вино  селянське  і  їстиму  сир  андалузький,
Я  візьму  за  руку  Агнесу  Сорель,  і  нехай  лютує  Карл  сьомий,
Я  вивчив  з  картин  погляд  її  давно,  і  погляд  короля  достатньо  знайомий,
Ми  прийшли  б  до  майстерні  Жана  Фуке,  щоб  закінчити  меленський  диптих,
І  пристане  осторонь  Шевальє,  в  футболці  і  джинсах  –  третій,  один  з  посполитих.
Далі  від  моря  іде  океан  –  риб’ячий  ніс  каравели  і  груди  караки,
Ще  немає  торпед  і  підводних  човнів,  тільки  геометрія  ядер  гармат  для  атаки,
І  мовчіть  про  нещасних  людей,  дворян,  горстку  феодалів,  кров  аристократії,
Зрозуміло,  що  я  обманююсь;  вимкніть  електрику,  заплющуйте  вії,
Мені  потрібна  механіка  Ньютона,  задовго  до  законів  його  і  його  народження,
Викрик  Марфи  Борецької,  ілюстрації  давно  померлих  з  епохи  війн  та  відродження.
Ще  романи  не  друкуються  тиражами  безкінечними,  та  сюжетами  вокзальними,
І  в  двадцять  першому  віднайдеш  п’ятнадцяте,  в  містах  заповненими  селянами,
Викиньте  книги  звідки  повисмикували  крилаті    фрази  в  контексті  культури,
Почніть  з  хроносу,  енциклопедії,  з  Вавилону,  Єгипту,  встаньте  на  грецькі  котурни,
Прошу  не  тлумачити  про  розчарованість,  що  жити  і  вмерти  потрібно  в  даній  тобі  епосі,
Ці  думи  залиште  подібним  собі,  як  спазм  реалістів  в  літературі  їх  простоволосій,
Не  тривожте  мене,  не  будіть  я  тільки  звикаю  до  летаргії,  
У  мене  немає  для  вас  історії,  тільки  образи  сну  і  мрії,
Шкода  немає  тут  фортепіано  і  скрипки,  Бетховена  і  Вівальді,
Я  так  полюбив  Шуберта,  Австрію,  а  з  нею  і  Гарібальді,
Ще  трохи  побуду  медієвістом  в  п’ятнадцятому  і  покину  феодальний  двір,
Ще  століття  мені  залишилося  і  народиться  мій  Шекспір.

25.06.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2019
автор: Володимир Каразуб