Не варто надію поїти гіркими словами…

Не  варто  надію  поїти  гіркими  словами
І  поливати  байдужжям  натхнення  не  варт,
Я  завжди  дивився  кудись  далі  за  нами
І  завжди  там  бачив  море  і  бачив  там  шквал.
Не  варто  було  тебе  так  тримати  за  руку,
Ти  врят  чи  мала  можливість  піти
І  тепер  ти  тікаєш  розриваючи  шрами
І  віриш,  що  так  ти  рятуєш  лишки  душі.
Не  варто  було  так  стискати  повіки,
Та  лячно  було  так  дивитись  на  світ,
Коли  в  нім  крім  тебе  є  лише  ночі,
Наповненні  вітром  і  ароматом  твоїм.
А  далі  безодня  чи  може  окрилення  лету,
Бо  ж  я  не  каміння  збирати  хотів.
Я  всесвіт  шукаю,  свою  я  шукаю  планету,
Хай  навіть  назву  її  ймення  твоїм.
Навколо  лиш  ніч  і  найбільше  чекаю  я  ранку,
Я  каву  не  п'ю,  бо  твій  це  напій,
Я  вірю  у  те,  що  розбиваються  повітряні  замки,
Я  мрію  про  те,  що  житиму  в  замку  своїм.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839910
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2019
автор: Андрій Толіч