Ніжно сутінки закутують
теплотою - завісою,
беруть у свій туманний полон,
піднімають мене з колін.
Неначе в цій тиші
я врятована і більше ніколи
не залишуся одна.
Здалека звучить мелодія дощу Шопена
мене кружляє сміливо,
навіть, якщо ніхто і ніде мене не чекає,
у Душі затишно і Серце співає.
Хочеться Жити не дивлячись на дощинки
сестрички - сльозинки.
Круги дощ малює,
ллє, як із відра,
зливою балує.
Сміливий, зухвалий, потрібний,
насолоджуюся промокаю,
ніби дівчинкою безглуздою, малою,
себе відчуваю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839855
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.06.2019
автор: Svitlana_Belyakova