Страшенно боюсь осені, потягів, змін,
трішки думок незапрошених.
Вони вже купують квиток і
Чекають зустрічі посеред мін.
В моїй душі поселились протяги,
Навстіж відкрита тобою фіранка
Впускає дим, а з ним сотні рим.
Я втомилась від себе,
Тієї слабкої, чужої, незнанної досі.
Отак загубилась у мікрокосмосі
Посеред хаосу у невагомості.
Кажуть комусь помагає час...
Обдурити себе, заборонивши тебе?
Слова витанцьовують вальс.
Надіюсь більше немає рельс,
У місто розбитих тобою сердець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839818
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2019
автор: Таня Дробот