Як дивно, що людина замічає
Красу життя лише в той час,
Коли життя майже минає
Й назад уже немає вороття.
Коли узнає, що їй зовсім мало
Відведено годин іще прожить,
Тоді відчує, як же не хватало
Того життя і як же хочеться любить.
Як хочеться любити сонце,
Любити місяць і зорю,
І хочеться любити квіти, хоч раз
Іще зустріть весняную пору́.
Так хочеться вдихать повітря,
Вдихати повними грудьми,
Хоч раз іще зустріти літо
І загубитися поміж людьми.
Як дивно, як в такі хвилини
Всі розуміють, як хочеться життя
І скільки ще в житті не встигли,
Та все, назад уже немає вороття.
Цінуй життя доки є сили,
Доки не знаєш скільки маєш днів,
Не жди, прошу, тої хвилини,
Коли не буде сил дійти до мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839735
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2019
автор: Неллі