На всіх тисячах планети Земля кілометрах
Кордонами межують великі та малі країни.
Знаходжу нарешті межі сувереної України,
Народженої в лоні держави, де жаху страх.
Кожному українцеві пам'яттю предків прах
Нагадує, як вперто, ніби пустелею бедуїни
Брели покоління, здобутки легкі, як пір'їни,
Роз'їдали кайдани імперій, їм готуючи крах.
Нарешті гордо майорить синьо-жовтий стяг
Над рідною державою, над світом, на орбіті.
В майбутнє, в надїях, кожен погляд простяг.
Не буде більш у власній хаті зайдою битий,
Місця під сонцем, серед рівних, долю досяг
Народ, готовий всім завтра, щастя вділити.
(Сонет)
6 квітня 1999 р.
в часі написання вірша навіть в кошмарному
сні не припускалося що Росія анексуючи
українські Крим та частину Донбасу розпочне
тривалу війну з десятками тисяч вбитих
мільйонами переселенців та їх понівеченими
долями
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839724
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 23.06.2019
автор: Володимир Кепич