ЦЕ БУЛО В 41-ім… (повторно)


                                     Був  гарний,  той  -  недільний  ранок,
                                     Спокійно  спала  вся  сім'я.
                                     А  вона  встала  і  на  ганок,-
                                     Тихенько,    радісна  пішла.
                                     Стояла,  мріяла,  всміхалась,-
                                     Щаслива,  гарна,  молода.
                                     Раптом  почула  Левітана:
                                   -Сьогодні  почалась  війна!

                                     Глянула  в  небо,  озирнулась,
                                     Вже  на  щоці  пекла  сльоза.
                                     З  болем  в  будинок  повернулась,
                                     Торкнулась  рідного  плеча,
                                   -Ой,що  ж  це  буде?-  Стрепенулась:
                                   -Вставай,  коханий  мій,  війна!

                                     Розкрив  повільно  очі  сині,
                                     (У  вікна  сонце  загляда).
                                   -Що  ти  говориш,  моя  мила,
                                     Чи  це  ще  сон?  Яка  війна?
                                     А  вона  голосно  схлипнула:
                                   -З  германцем  почалась  війна.

                                     Почувши  плач,  проснулись  діти,
                                     Босі  підбігли  до  вікна.
                                     Світило  сонце,  пахли  квіти:
                                   -Татку,  а  що  таке  війна?
                                     Обняв  дітей,  узяв  на  руки,
                                     До  себе  ніжно  пригорнув.
                                   -Війна  -  це    сльози,смерть,розлука,
                                     Він  не  сказав,  лише  подумав,
                                     На  жінку  глянув  і  зітхнув...

                                     То  був  далекий  41-ий.
                                     Ще  поперед  роки  війни.
                                     І  болі,  й  втрати  незбагненні,
                                     Тривожні  ночі,  рвані  сни.
                                     Важкі  бої,  довгі  дороги,-
                                     Ще  доведеться  всім  пройти,-
                                     До  славних  днів,  до  Перемоги,
                                     Не  всім  відміряно  дійти!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839701
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 22.06.2019
автор: геометрія