Карі оченята - зіроньки нічні,
Лиш прийдуть до мами у сумному сні.
Доле людська доле, чого так гірчиш?
Янголятко Боже, ну чого мовчиш?
Нелюд он проклятий життячко забрав,
Квіточку весняну тяжко розтоптав.
Плаче синє небо в білий оксамит,
На хатинку білу, де дитя лежить.
Світ кричить від болю - душеньки нема,
Так сумна могилка, так страшна пітьма.
Линь пелюстко білая у Господній рай,
Де нема вже болю, де квітучий гай.
Не вдалося, зіронько, життя вберегти,
У садах Господніх вічність будеш йти.
Карі оченятка, коси по плечі -
Нездійснені мрії, вкрадені вночі.
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839678
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2019
автор: Леся Утриско