Були рідними вчора, а нині,
Не співають уже солов’ї.
Видається, що наші гордині,
Розвели нас, ми стали - чужі.
Перекинимось словом, бо поруч…
Хтось поставив на долі печать.
Ти праворуч, а я йду ліворуч
І тому наші долі мовчать.
Спориші у росі по дорозі,
А на серці неначе зима.
І холоне душа на морозі,
Коли променів сонця нема.
Затаїлася в серці образа,
Я і ти наче стали чужі.
А причина – всього одна фраза,
А все решту пусті міражі.
У гаю ще хтось пісню виводить,
Видається, що спів цей у сні.
Нехай серце ще довго говорить,
А я буду писати пісні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839620
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2019
автор: Віталій Назарук