Я не пишу Тобі І Ти мовчиш в отвіт,
Але щоночі, стиснувши до болю руки і прикусивши губи…
Беру я телефон і хочу написать Тобі «Привіт»
І далі крапки…Це означає, що скучаю за Тобою я до згуби.
Я обіцяла, що залишу в спокої Тебе…. І я змогла.
Я обіцяла не писать…- стримала слово.
Мости між нас спалила я до тла,
І запевняю себе в тім, що покохала…. випадково.
Хай розривається від заборон таких моя душа. Стерпіти може вдастя.
На серці гостра біль – воно ж все пам»ятає.
Хоч і коротким був у нас період щастя,
Та… глибоко в мені любов закралась й проростає…
Ти не читаєш тих віршів, що я пишу.
Ти зайнятий? Ні! Це не так. Тобі це не важливо
Хоч жду Тебе…. Та ні про що вже не прошу,
Я просто… буду завжди згадувать Тебе, якщо сказати справедливо.
04.05.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2019
автор: Валентина Рубан