Спільне щастя стає круговою порукою.
Пораниш сприйняття об уламок
Зла - сльоза випече
Й очистить.
Історії після їх проказування
Стають байдужими
До самих себе,
Бліднуть
І називаються
Фантомами, спогадами.
Вигулькують ненароком,
Коли забуваєш про важливість
Миті.
Яка вагомість слова "зараз".
Лише поодинокі згадки
Огорнуть тебе оберемком спокою.
А решта - обпечуть,
Вичинять душу.
Згадай, яке тривале відновлення.
Не один рік мине, не одне море
Заспокоїть,
Не одна чужина відволіче.
Хтось один наважиться,
Йому вдається це найкраще.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839537
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2019
автор: Олена Ганько