розмовляють тихо, не лякають свічку,
посипають лихо попелом надії,
циферблат порожній / маятник дуріє,
обережно входять у знайому річку_
>
злипнуться докупи випивши отрути,
розпустивши коси виснажить охоче
язиком зміїним_ чутно як стрекоче
в павутині хитрій очманілий трутень_
>
від п’янкого сміху до розбитих глеків,-
нині не відпустить_ ще не захолола_
на світанку втеча за периметр кола
в сиву холоднечу вицвілих флешбеків_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839490
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2019
автор: Ки Ба 1