Чомусь темно…. внизу, в бліндажі,
Є хто - небудь? Гей, відгукніться!
Далі видно, світліє в дірі,
Ану хлопці, гайда, просніться!
Чомусь тиша, заклало вуха?
Води краплі, відбивали звук,
Нема свІчок? Оце житуха,
Вмить відчув, свого сердечка стук.
Сірники, знайшов у кишені,
Запалити, все ж не вдається,
Щось намацав, а думки темні,
Чому з них, ніхто не проснеться?
Горить свічка, душа ридає,
Чому тиша ? Де стукіт серця?
Як вогонь, все тіло палає,
Як лід руки, впав біля мерця.
Хто посмів, цих забрати друзів?
Всі лежали, немов обнявшись,
Смерть ходила, по всій окрузі,
Жоден з них, на жаль, не залишивсь.
Знов гримить, мутніє у очах,
Течуть сльози, мокре обличчя,
Не один, в небі кружляв птах,
В них він бачив, знайомі лиця.
10.06.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2019
автор: Ніна Незламна