а клавіші роялю все звучали
від доторків мрійливого соліста,
і звуки, наче нерви, вібрували
під пальцями старого піаніста.
він бачив громовицю над полями,
дивився, як барвінок розквітає,
купався у туманах між морями,
і чув, як зірка місяцю співає...
гармонії світилися коханням,
поволі переходили у смуток,
розлилися у сумнів і зітхання,
а потім у напруженості жмуток.
мелодія, мабуть, живе створіння,
нас вабить таємничими світами,
пронизує серця міцним корінням
і в'ється під гарячими руками.
того, хто світу музики торкався,
мелодія несла на своїх крилах,
щасливий на поверхню повертався
і плавав на окрилених вітрилах.
свіча самотня в ноти зазирає
і відблисками клавіші цілує,
вже сонце за смереками сідає
і вітер душу ясеня хвилює...
а клавіші роялю вже мовчали,
лишилися відбитками соліста,
та звуки ще у серці вібрували,
як спогад про старого піаніста.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839309
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2019
автор: Sukhovilova