Сліди

Мабуть  хмари,  то  сліди  дивної  істоти...
Захотілось  їй  іти  радо,  без  турботи.
І  довгесенько  вона  небом  мандрувала,
А  хмариноньки-сліди  сонце  затуляли.
Притомилася,  ой  як!,  хоче  відпочинку,
І  спустилась  до  землі  -  моститься  в  затінку...

Сонце  сяє,  бо  йому  вітерець  шепоче:
Той,  хто  в  небесах  гуляв  спати  дуже  хоче.
А  ти  ясно  приголуб  квіти  і  травини,
Ластовинно  поцілуй  личико  дитини.
Той,  хто  небом  ходить  вправно,  хмарослід  лишає
Довго  спить,  тож  я  хмариння  геть  пороздуваю!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839306
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2019
автор: Марія Демянюк