Пелена дощу,
закриває нас один від одного,
як снігова завірюха,
але я почекаю,
коли настане пора
тихої погоди,
уляжуться пристрасті
у ніжному переляку,
і в сонячному потоці променистому,
відіб'ється мрія
ясно і чисто.
Розтопить час
осад сніжин
на губах
застиглих малин.
Виконаємо, честь по честі,
ліміт народження
наших Душ разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2019
автор: Svitlana_Belyakova