Загублені мрії

Здавалося  до  сивини  волосся  -  далеко,
Коли  я  стояв  на  мрій  романтики  старті.
В  суспільстві,  під  владою  єдиної  партії,
З  вікна  спостерігаючи  людський  клекіт.

Сягнути  щастя  польотом  в  парі  лелеки
Недосяжно  як  відродити  країну  Урарту.
Із  колод  циганки  падали  козирні  карти,
Ужинок  значний  був  ще  досить  далеко.

Повз  чешуть  бундючно  чужі  Мерседеси.
Од  успіху  падають  копійчані  лиш  чайові
З  чужих  гаманців,  круто  на  мою  адресу.

Проблеми  надій  закреслених  усім  не  нові.
До  смерті  ближче  схилились  долі  терези,
Цвітуть  не  троянди  -  квіти  життя  польові.
(Сонет)

21  січня  1999  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839266
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.06.2019
автор: Володимир Кепич