Заховатись

Інколи  так  хочеться  від  всього  світу  заховатись,
Аби  ніхто  не  бачив  та  не  чув,
І  безтямно,  незворушно  й  безнадійно  сподіватись,
Що  він  про  тебе  все  вже  геть  забув.

Здається:  емоцій  призму  втрачено,
І  корчиться  приглушене  серце  биття,
І  минуле  наглухо  розтрачено,
Не  повернути  всю  цікавість  до  життя.

А  душа  розривається  від  болю,
Від  відчаю,  ненависті,  печалі,
Мов  пташка,  хоче  вирватись  на  волю,
Але  байдужість  все  стирає  далі.

Буденність  заплітається  в  туманність
Моторошну,  темну  та  пусту.
Немає  правди  –  є  лише  оманність,
Яка  несе  мізерність  густу.

Заховатись  просто  –  просто  заховатись,
Але  ж  це  так  ліниво  й  тупо.
А  надія  все  ще  буде  сподіватись,
Що  не  мине  миттєвість  скупо.

                                                                                                                                                                                                                                                                                     15.06.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839206
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.06.2019
автор: Оля Тимошенко