В моїм телефоні десятків зо два номерів,
Які все мовчать, а їх власники в іншому світі…
Не знаю чому, та здається і досі мені
Що має отой абонент ще хоч раз подзвонити…
Лишилися теми для спільних розмов ще у нас,
І щось недоказане давить тривогою в груди…
Здавалось колись не скінчиться ніколи їх час,
А зараз …а зараз ніколи розмов вже не буде…
Як часто чи зайнятість, а чи банальна та лінь,
Дзвінки відкладала у довгу шухляду стола.
Потроху обличчя ховає минулого тінь,
В повітрі дрижать не промовлені досі слова…
В моїм телефоні десятків зо два номерів,
На тому кінці я «привіт» не почую ніколи…
Їх видалить з пам’яті щось заважає мені,
За втраченим сум, а чи совісті просто уколи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839122
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2019
автор: Наталка Долинська