Диктує час нам правила всім гри,
Веде примхлива доля манівцями.
Стікають дні до чорної діри,
Щасливі і сумні прожиті нами.
Хтось під диктовку правил тих живе,
Комусь на них давно вже наплювати.
Такі диктують світові себе,
І йдуть вперед із впертістю маляти.
Там хтось у тернах правдоньку шука,
Комусь давно байдужий її колір.
Одним життя – прогулянка легка,
Ну, а комусь крижина знов за комір…
Хтось одяга личину знов брудну,
По головах дереться до мети,
Хтось добре знає совісті ціну.
Й воліє зупинитись, ніж іти.
Погоничі промовами брехливими,
В нове ярмо осліплий гонять люд.
Коли ж насправді будемо щасливими?!
Втомили всіх неправда ця і бруд…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839121
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2019
автор: Наталка Долинська