У книгу пам`яті занесено пророків,
Там дати битв країн та смерть чужих вождів,
Маленьким шрифтом знизу декілька пороків,
І радість, що раптово переходить в гнів.
У книзі пам`яті, неначе в скрині часу,
Усі емоції життя, гріхів вантаж,
В ній я записаний, як в`язень Алькатрасу,
Для кого воля й порятунок лиш міраж.
Усе життя моє, мрійливе й випадкове,
Все там у книзі тій заховане навік…
Там є і ти кохана, світла моя доле,
І навіть мить, коли ти глянула в мій бік.
Гортаю мовчки сторінки, шукаю дати,
Від перших зустрічей до слів гірких «прощай»,
Хоча й без згадок книги мав би твердо знати,
Коли почав я руйнувати земний рай.
Я намагаюся ті записи забути,
Минулі дні прикрити завтрашнім життям,
Але скажи мені, як не згадати губи,
Зелено-сірі очі…І сердець биття?
Як не пригадувати ніжні поцілунки,
Маленькі родимки на шиї і руках?
У книзі пам`яті є крім рядків й малюнки,
І само кращі ті малюнки в грішних снах.
На них зваблива ти, розкішна мов Даная,
На мене вказує тендітний перст руки,
І проникає в грішну плоть моє кохання,
Підступно, наче Зевса золоті дощі.
Закрию мовчки книгу пам`яті до завтра,
Хай вгомоняться трохи серце і душа…
Цим світом правлять: доля, рок і мабуть карма,
Тож я довірюсь їм, як завжди, до кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2019
автор: Ярослав Ланьо