ЗНОВУ ХОЧУ В СЕЛО…

                                     В  моїх  згадках  село,
                                     і  жило,  і  цвіло...
                                     Потопали  в  садках  білі  хатки...
                                     У  них  люди  жили,
                                     і  красиві  були,
                                     й  діточок  ростили  всі  гарних...

                                     Пам"ятаю  було,
                                     все  співало  село,-
                                     чи  у  поле  йдучи,  а  чи  з  поля,
                                     піднімалось  на  рать,
                                     не  спинялось  співать,
                                     й  молодих  із  піснями  вінчали...

                                     І  співці  там  були,
                                     що  від  співів  було,
                                     навіть  гасові  лампи  згасали...
                                     Чи  біда,  не  біда,
                                     якщо  хліба  нема,
                                     то  оладки  й  коржі  виручали...

                                     Такі  люди  жили,
                                     кожну  пісню  несли,
                                     і  леліяли  ними  у  парах...
                                     І  здавалося  нам,
                                     ще  малим  дітлахам,
                                     що  і  хмари  у  небі  співали...

                                     Як  було  за  столом,
                                     мить  настане  така,
                                     що  не  їсться  і  навіть  не  п"ється...
                                     Тоді  хтось  із  співців
                                     кине  клич,  як  з  хорів,
                                     й  пісня  знову  по  світу  поллється...

                                     Кину  ложку  тоді,
                                     кину  миску  й  чаї,
                                     і  шмат  хліба  від  себе  відсуну...
                                     Пригадаю  пісні,
                                     що  лунали  тоді,
                                     затягну  з  них  одну,  як  святую...

                                     Знову  згадую  я,
                                     ті  далекі  часи,
                                     болем  в  серці  й  душі  озовуться...
                                     Знову  хочу  в  село,
                                     де  дитинство  пройшло,
                                     може  вернуться  сили  і  я  буду  щаслива!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839095
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.06.2019
автор: геометрія