СОНЦЕ

За  сніговою  шапкою  гори-вершини
Зникає  сонячне  горнило  кожен  вечір  —
Під  час  пурпурної  пожежі  раде  втечі,
Допоки  темінь  вкриє  пагорби,  долини.

Червоне  яблуко  у  золотій  накидці
Щоднини  котиться  у  напрямку  все  ж  тому,
З  гарячих  пліч  знімає  повсякденну  втому,
Вітри  прадавні  —  найсправжніші  очевидці.

Крізь  окуляри  розглядаємо  світило, 
Що  не  лишає  нас  назавжди  —  будить  зранку,
Дарує  нам  тепло  і  світло  крізь  альтанку
Тінистих  хмар.  У  нього  —  життєдайна  сила!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2019
автор: Lana P.