Сорок дев»ятий рік вже на порозі,
То квіти на стежині, то полин,
На сонці холодно, спекотно на морозі,
Досягнення найбільше, - Тьомка син!
Успіхів мало, в чомусь я спізнився,
Безсоння в моїх друзях по ночах,
Часом здається наче зупинився,
Із вантажем проблемним на плечах!
Стараюсь крок зробити, та на місці,
Стою чи навіть рухаюся вниз,
Доносяться з небес тривожні вісті,
Неначе закипіло море криз!
Збіглись докупи темно - чорні хмари,
Гримить гроза і лиє сильний дощ,
Заслужую, як і всі смертні кари,
Бо не відвідував у цьому році прощ!
Звичні мені випробування долі,
Ви скажете що з настроєм, Олег,
Наче б то свій я у життєвій школі,
Повага в колі друзів і колег!
У день народження чомусь на серці сумно,
Наче і добре все, не вистачає щось,
Багато днів життя пройшло бездумно,
Чогось хотілось, та не все змоглось!
Достатньо планів, я не слухаю прогнозів,
Не вірю владі, вічно в боротьбі,
Сорок дев»ятий рік примчав…я в змозі,
знову всміхатись Людям, не собі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839022
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.06.2019
автор: Олег Князь