Чатуй

Великого  діло  глибоке
Крізь  терні  і  камені
до  самого  сонця
І  твої  душі  
Незрозуміло  матово  тихо
До  самих  руйнуючих  зим
На  білі  вітрила,  в  шторми
Розвіяти  порох,  втекти  
Шукати  що  більше  на  світі  
Ця  осінь  буде  моя  
Що  твоя  вартує  згода
 як  в  серці  у  її  не  буде  весни
Замкнені  очі  його  темноти  
Шалені  вирують  блакиті
Де  ти?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839007
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2019
автор: 8Miriam8