Так вже історично склалось, що всередині великої країни існувала маленька країна, зі своїми кордонами і культурою. І жили там люди добре,краще ніж у великій країні, що їх оточувала.
І правителі великої країни рішили піти війною на маленьку країну і захопити їх родючі землі.
Тоді правителі маленької країни звернулись до правителів великої
- Звичайно ви переможете. Загинуть люди і наші і з вашої сторони. Давайте домовимось так, - ми віддамо вам частину,більшу частину своїх земель, ви звузите наші кордони,але будем жити в мирі.
Подумали нападники і погодились. Залишили вони маленькій країні землі навколо великої кам*яної гори, а більшу частину території забрали собі. І поставили нові кордони,і зробили такі умови для маленької країни, що ті не мають права покидати межі своєї країни, і мають право торгувати лише з великою країною,всередині якої знаходяться.
Але люди маленької країни добре трудились і все одно жили краще ніж громадяни великої країни, що їх оточувала.
А тут і щастя їм усміхнулось, громадяни маленької країни знайшли в своїй горі золото,багато золота.
Маленькій країні також якигось металів потрібно для господарства, та і гроші потрібні для торгівлі. Тож запропонували вони купити здобуте золото великій країні,що їх оточувала, а самі хотіли купити залізо,та інші необхідні продукти, котрі велика країна привозила з інших країн.
А у оточуючій країні кажуть
- Золото на Землі сильно впало у ціні. Воно іде по ціні простого заліза. Бо за ці роки поки ви були в ізоляції знайшли у світі великі запаси золота, а запаси заліза сильно скоротились.
То ж ізольована країна обміняла золото на залізо по ціні 1 до 1-го.
А на другий рік ізольована країна пропонує великій країні залізо для обміну на інший товар
- А звідки у вас взялось залізо? – запитали торговці великої країни.
- Ми не розуміємо чому, але там де ми добували золото з*явилось необхідне нам залізо - відповіли громадяни маленької країни.
- У цій же ж горі?
- Так – відповіли громадяни ізольованої країни.
Купили купці великої країни залізо по низькій ціні і сказали, що тепер у світі найдорожчий метал то срібло.
В ізольованій країні вірять, бо інших джерел інформації не мають і були здивовані і раді, коли у горі, де раніше здобували залізо,а ще раніше золото,знайшли срібло.
І знову пішли торгувати з оточуючою їх країною і їх товар дорогоцінне срібло.
Побачили срібло торговці великої країни і здивовані,і злі, і заздрять
- Із цієї ж гори?- запитують вони.
-Так.
І пішла велика країна на маленьку військом
-Що ви хочете аби не знищувати нас?- запиталась маленька країна
- Виселяйтесь в інші землі подалі від гори!
- Ми згідні – сказали правителі маленької країни і почали організовувати свій народ для переселення.
Іде згуртовано малий народ у інші землі і тут диво! Гора рухається за народом і все змітає на свому шляху.
Розлючені правителі великої країни наказали стріляти у громадян малої країни. І як тільки хтось із жителів маленької країни помирав, вражений кулею, то гора стрімко розросталась.
Злякались правителі великої країни,бо зрозуміли,що якщо знищать маленький народ, то гора набере розмірів величиною у територію великої країни і ніде буде її громадянам де жити і буде все знищено горою.
Рішила велика країна мати громадян маленької країни за слуг. Захопили територію маленької країни,хазяйнують там. Залізли у копальні гори,а там ні срібла, ні золота,ні навіть заліза.
Відправили поневолювачі у копальні громадян маленької країни, а ті здобули багато золота.
Домовились тоді громадяни великої маленької країни правити великою єдиною державою разом. Високі посади віддали громадянам малої країни, дали їм свободу і тоді у горі з*явилось багато срібла для усіх.
Але не всі мешканці бувшої маленької країни хотіли жити з громадянами великої країни. Вони хотіли зберегти свою давню культуру. І ті хто так вирішив з дозволу правителів країни пішли шукати собі нове, окреме місце для дальшого проживання, десь на території великої країни.
І знову сталося диво,- від гори відкололась скеля і стала слідувати за переселенцями. Правителі великої держави не заважали маленькому народу, вони допомогли організувати безпечний маршрут для шляху людей і великої скелі. З часом маленький народ дійшов до місця,де і оселились. Люди почали будувати будинки, підготовлювати поля для врожаїв. А правителі великої країни ще і допомагали їм.
А потім знову сталося диво,- велика скеля раптом стала уся із золота.
Велика країна не обманювала малий народ і купувала у нього золото по справедливим цінам.
І зажили народи щасливо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838958
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2019
автор: artur gladysh