Принаймні ти навчилася літати.
Вчорашні сумніви вже стимулів не мають
Продовжувати існування. Десь без тебе
Вони знайдуть, звичайно, порятунок.
Та то таке. То буде не з тобою.
Птахи прихильно зиркають з-під лоба.
Не вистачає неба. На всіх.
Хто вирішив, що бути незалежним
Не всім під силу? Покажіть
На ту людину пальцем. Хай згорає
Від сорому.
Допоки вчинки не промовлять
Хоча б звук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838954
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 16.06.2019
автор: Юлія Рябенко