Мала дитина грається в траві.
Сміється, впала, сів на ніс метелик.
Цілує сонце, хмарки, наче кораблі...
Немає часу, лише миті велич.
Лиш серце відчуває це життя,
Цю грандіозність мізерної суті.
Коли ти як мале дитя,
Тоді й переживання всі відсутні.
Ти одне ціле із життям,
Земним багтством щастя й волі.
Не треба Богу сльози з каяттям,
Йому достатньо лиш любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838855
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2019
автор: DarkLordV