[i]Язику мій, що без кісток,
тобі балакати не ліньки
( не міхи ж бо носити )
аби щось мудре, добре,
або смішне й не тільки...
Розкажи, як було важко
тілу від боля́чок,
від свербля́чок алергії
на життя - різного роду
прищиків буття...
як гоїлись рани
від інших слів-бинтів.
Та не мовчи, поговори,
якщо треба, попліткуй -
лишень голос не зірви.
І стане знову легше
неприкаяній душі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838787
Рубрика: Ода
дата надходження 14.06.2019
автор: Мандрівник