Сивіють люди, небо і сторіччя…

Сивіють  люди,  небо  і  сторіччя  —
Піщинок  часу  невмолимий  плин…
Жага  життя  —  всепереможна  й  вічна!
І  що  там  терни  та  гіркий  полин...
То  тільки  невеликі  перешкоди  —
Без  них  і  поступ  не  такий  стрімкий.
І  хай  бурлить  —  нові  знайдемо  броди
Поміж  глибин  буттєвої  ріки!
Примарне  все  —  політики  зрадливі,
Безладний  галас  із  газетних  шпальт...
Значніше  в  сотні  раз  маленьке  диво  —
Стеблинка,  що  пробилась  крізь  асфальт!
©  Володимир  Присяжнюк
м.  Івано-Франківськ
13.06.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838686
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.06.2019
автор: Володимир Присяжнюк