Я довго так тебе шукав, тебе шукав.
Розбили темні вікна свої грані.
Тебе я в цьому світі обіймав
Так, ніби вперше у житті й востаннє.
Тебе одну, даруючи весну,
Тебе нестиму понад все на світі...
Щасливу, ніжну, трішки осяйну,
Омріяну в життєвій своїй миті...
Тебе, надіє і любове, ти
Так ніжно нині в серці проростаєш,
Що скоро станеш пагоном. Цвісти
Квітками в днях моїх. Ти про це знаєш.
Кохання нині трохи навісне,
Таке жадане і таке палюче.
Аж страшно втрати його, проте,
Воно моє, справдешнє й неминуче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2019
автор: Ксенія О