ОСВЕНЦИМ.

Там  зупинився  час  колись  й  назавжди.
Там  біль  і  кров,  несамовитий  крик  і  страх,
Там,  навіть,  смерть  вже  над  тілами  плаче,
Там  Ангели  втопились  у  сльозах.

Просякли  кров"ю,  вже  зчорнілі  стіни
І  в  кожному  кутку  чиєсь  життя.
Людей  везли  вагонами  в  катівню
І  видирали  в  матері  дитя...

Будівля  віку,  чи...  будівля  смерті?
Гектари  згублених,  зкатованих  сердець,
А  у  валізах  їх  останніі  речі,
А  у  валізах  ще  надії  каганець.

На  купі  золото,  на  іншій  окуляри,
А  у  куті  малесеньке  взуття.
На  стінах  написи...  а  чи  для  нас  писали?
Чи,  просто,  так  прощалися  з  життям.

І  пекло  поселилося  в  Освенцим.
Там  зупинився  час,  тоді  і  назавжди,
Історія  народів,  що  писалась  смерттю,
Там  й  до  сьогодні  ще  її  сліди.

Історія,  яка  писалась  кров"ю,
А  між  рядками  був  дитячий  плач
І  сам  диявол  на  своєму  троні
Втішався  тим,  що  він  і  є  палач...

Освенцим,  дроти,  колія,  вагони.
На  підвіконні  душі  гомонять.
Історія  глибоким  болем  стогне,
А  наші  душі,  за  всіх  них  болять.

12.  06.  19

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838592
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: іванесса