Засвіт прокинулось літо,
Гляне: в покосах село;
Пахне суницею й цвітом ,
Сонцем медовим тепло.
Голос відра - від криниці,
Дзумкіт ранковий бджоли…
В роси - квітучі косиці
Трави червневі вплели.
В березі дзвінко-врочисто
Клепле дідусь мій косу;
З гаю суничне намисто -
Літа дарунок несу.
Пахне далеке дитинство
Теплим, парнИм молоком,
Хлібом бабусиним чистим,
М’яти сумним холодком.
Сниться між соняхів хата,
Дідова казка стара…
Кличе бабуся завзята:
- Йди-бо, дитино, пора!
Йду, поспішаю, минаю
Миті, і дні, і роки…
Спогади рідні вплітаю
В пам’яті тихі рядки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838571
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)