Помовчи! Твої очі сказали за тебе.
Ця мовчанка і тиша - мов крик наших зранених душ.
Помовчи! Пригорнись наостанок до мене.
І словами прощання цю тишу святу не поруш.
Відпусти! Не приходь в мої сни надаремно,
Бо нема більше нас, розвела наша доля мости.
Відпусти! Не тримай мою руку таємно.
Будь щасливим із нею ... Мене ж назавжди відпусти.
Усміхнись! Подаруй мені промінь останній.
Ніжним дотиком губ я по ямці пройдусь на щоці.
Усміхнись! Хай на згадку про наше кохання
Буде усміх ... і тепла долоня в тремтячій руці.
Вже не "ми" я і ти, та немає вини тут нікого.
У безмежжі світів ще зустрінемось, вірю, колись.
Не забуду тебе, найріднішого, але чужого.
Помовчи, відпусти, на прощання мені усміхнись.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838567
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: Зоряна Кіндратишин