Не бійся, що віршами осоромлю,
Не відведи очей при зустрічі убік.
Я в них життя та мрії повідомлю.
Мої вірші, мій особистий оберіг.
Я їх плекаю як лебідку лебідь.
З ними взлітаю ген до тих вершин.
В них як в святому храмі сповідаюсь
Й ховаюсь від засніжених лавин.
Я в них пірнула у глибінь далеку,
Дістала до коралового дна.
Це - прохолодна тінь в нестримну спеку.
Це - щит від людських заздрощів та зла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838563
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: Болтян Світлана