Відкинь… Не пий

Чому  так  крає  серце,  душу  
зневіра,  смуток  і  журба?
Вкраїно,  я  зізнатись  мушу:
ти  є  поплічником  раба.

Раба  оного.  Супостата,
що  від  далекого  бугра.
Ти  ним  ще  вчора  тричі  клята.
А  нині?    Мрії  і  марá?

Твоя  надія  –  то  облуда,
тенета  злого  павука.
То  пазурі  кондора-крука,
який  на  тебе  спогляда.

Не  пий    водиці  від  криниці,
що  злом  напоїть  із  цебра.
Відкинь  чужії  умасниці,
що  не  несуть  в  собі  добра.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838536
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: Устин Кармелюк