Буденний життевий урок …

Раніше  я  говорив:  «Я  сподіваюсь,  що  все  зміниться».  Потім  я  зрозумів,що  існує  єдиний  спосіб,  щоб  все  змінилося,  змінитися  мені  самому»  (  Д.Рон)
     Вирішила  скористатися  цим  мудрим  висловом,застосувавши  в  своєму  житті,  а  підштовхнула  зробити  це  вчорашня  буденна  історія.
         Чоловік  поїхав  в  лікарню  на  огляд,а  я  ,  мабуть  необачно,  замовила  по  телефону  у  знайомої  з  села  творог  і  сметану,      які  крім  того,що  дуже  смачні,  та  ще  і  корисні,  особливо  для  хворих  суглобів  
   Вирішивши    ,  попросити  знайомих,  допомогти  мені  забрати  їх  на  ближньому  ринку  до  11годин  ранку  ,так  як  продавець  потім  їде  додому  в  село,  почала  телефонувати.  Не  буду  вдаватись  в  подробиці  моїх  телефонних  звінків,  це  вже  зараз  не  так  важливо.  Ніхто  допомогти  мені  не  зміг  і  я  перезвонила,щоб  творог  і  сметану  продали.
       Час  був  марно  витрачений,  настрій  зіпсований,  так  як  відчула    осуд  тих,  до  кого    я  звернулася.
       Заспокоївшись,  зайнялась  домашніми  справами,  стирка,  уборка  ...
Цей    буденний  життевий  урок  –  не  випадкова  подія  в  моєму  житті,  а  мабудь  стався  для  переосмислення    моїх    життєвих  принципів  і  поведінки.  Незважаючи  на  те,  що  я  уже  літня  людина,  в  цій  ситуації  я  повела  себе  як  мале  дитя...»  А  Я  ХОЧУ...  Виявилося,що  те  що  Я  ХОЧУ  не  цікавить  тих,  до  кого  я  звернулася...
 12.06.19            6.30

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838523
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: Тома