Твоє життя - одна лиш оковита.
Із нею ти спілкуєшся щодень.
Милуєш душу, щоб була налита
Повінця. Їй виспівуєш пісень.
Не бачив більш нічого в цьому світі.
Не чув, бо завжди думав лиш одне.
Не бачив як зростали твої діти,
Як чуйність в тобі терном заросте.
Так марно втратив свої милі роки.
Прогнулось тіло і тремтить рука,
Не можеш ти ступити і півкроку
Без взмаху оковитого смичка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838497
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2019
автор: Болтян Світлана