КАЗКОВЕ СЕЛО

З  високої  гори  дивлюся  я  на  село,
і  красою  тішить  душу  мені  воно.
Річки  і  потічки  як  павутина  село  обвили,
хатинки  як  павук  собою  полонили.

А  ще  хати,як  у  коробці  дитячі  олівці,
так  вигравають  дахами  у  різні  кольори.
Поля,покоси,нива,що  поорана  була-
наче  розмальована  у  кольори,шахматна  дошка.

Корови  й  вівці,що  пасуться-ген  у  далені,
маленькі  як  мурахи  показалися  мені.
А  ще  зелений  ліс,схожий  на  ковдру  пухову,
що  гори  як  дитя  "закутала"  до  сну.

І  тут  у  голову  думка  прийшла  така-
я  казку  написав,з  краси  свого  села.
Але  усе  я  написав,що  бачив,там  з  гори-
просто  фантазія  ожила  від  села,та  його  краси.

Шукаймо  казку  у  буденному  житті,
де  б  ,ми  не  жили-місті  чи  селі,
Це  дім  ваш,це  ваша  маленька  Батьківщина,
що  душу  як  чаклунка,до  себе  приворожила.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838458
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2019
автор: Бабич