Клавесин, клавесин, то сміється, то плаче,
Наче люблячий син, він святе лише бачить.
А вгорі в небесах усміхаються долі,
Там, у небі, любов їм виконує ролі.
Клавесин, клавесин грай, щоб небо співало,
Пам’ятай, що життя довгі роки мовчало.
Коли ноти твої доторкнуться до серця,
Може ще в тишині моя доля озветься.
Зазвучить клавесин ніжним голосом в небі,
Біла хмарка спливе угорі, наче лебідь.
Затанцюють вітри під красу клавесину,
І злетить до землі білий цвіт черемшини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838416
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.06.2019
автор: Віталій Назарук