Сумно без тебе

Сумно  мені,  бо  нема  тебе  вдома.
Тишу  порушив  нарешті  дзвінок,
Свіжого  наче  повітря  ковток,
Щоб  хвилювання  покинуло  й  втома.

Голос  твій  чути  –  така  насолода.
Кожну  клітинку  відновлює  струм:
Хутко  позбавить  нав’язливих  дум.
Мабуть,  з    Небес  надійшла    нагорода.

Жити  не  може  людина  без  світла,
Без  спілкування  та  дружніх  розмов.
Найголовніше,  звичайно  –  любов.
Дотик  лиш  тільки  й  обличчя  розквітло!

Посмішка,  погляд  зворушить  і  душу.
Хочу  я  бути  з  тобою  завжди.
Горя  не  знати  ніколи  й  біди.
Маю  бажання,  сказати  це  мушу:

Щиро  кохаю  й  бажаю  турботи
Від  діточок  та  гарненьких  внучат.
Звісно  здоров’я  та  ще    грошенят!
Щоб  задоволення    мав  від  роботи!

Настрою  гарного,  щастя,  наснаги
В  справах  твоїх,  а  в  душі  рівноваги.  

11.06.2019
©  Copyright:  Виктория  75,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119061100315

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838401
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2019
автор: Вікторія Лимар