Затягнули небо хмари, Тай не видно сонця.
Сидимо ми по хатах - дивимось в віконця!
Між собою щось тихенько там собі бурмочем,
Позаклеювали вуха дуже міцним скотчем!
Лазимо в пітьмі в Фейсбуці,
Щось там все читаєм,
І новини України запиваєм чаєм!
Все чекаємо, хто ж прийде, зробить нас щасливим?
Але поки діждемося, то пес стане сивим!
Бо нікому не потрібне наше з вами щастя,
Поки самі не здобудем собі самовластя!
Поки будемо казати " моя хата з краю",
Доти ми не зберемося в одну сильну "зграю"!
В ту що зможе об'єднати синьо- жовтий стяг!
Ту, що Небо призиває до нових звитяг!
Ту, що ненька Україна вже давно так жде,
Ту, що зможе в руки взяте то життя нове!
Тільки гуртом, тільки разом зможемо пройти,
Шлях тернистий, шлях почесний, шлях до чистоти!
Чистоти в думках, у діях, чистоти в серцях!
Тож давайте вже єднатись почнем на місцях!
Не потрібні тимошенки, всякі там ляшки,
Ні тарути, ні насіри, ні медведчуки!
Їх багато так "вродило" щоб нас роз'єднати!
Щоб не могли за майбутнє всі разом ми стати!
Щоб не змогли в Україні щось ми поміняти!
Але нас людей багато - нас не подолати!
Україна ще розквітне! Сонце нас зігріє!
Головне в життя втілити оту НАШУ мрію!
Вересень. 2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838317
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2019
автор: Яремчук Олександр