Ось і знову зустріла я літо,
Хоч не схоже на давнє воно...
Та усе ж і красиве, і світле,
Принесло мені радість й тепло.
Якже швидко роки відлітають,
Як хмаринки у небі яснім...
Та у пам"яті знов оживають-
Літа давнього лагідні дні.
Ще побачити хочу покоси,
І краплини живої роси,
То нічого, що срібні вже коси,
Дивоцвіт золотої пори.
Хоч і швидко роки відлітають,
Як хмаринки у небі яснім...
Та в душі і у серці співають,-
Мого літа замріяні дні.
Ще відчую я літа тепло,
Золотавого сонця проміння.
Пригадаю усе, що було,
Заплету у косички терпіння.
Хоч і швидко роки відлітають,
Як хмаринки у небі яснім,
Та наснагу дають й надихають,-
Мого літа замріяні дні.
Я пригадую давні сліди
Відчуваю відлуння любові,
Свого літа дозрілі плоди
Підніму на вершини казкові.
Хоч і швидко роки відлітають,
Як хмаринки у небі яснім...
Сподіванням життя наповняють,-
Мого літа замріяні дні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838024
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: геометрія