В лузі на калині

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmUZqXLAdCw[/youtube]

Ой  піду  в  луг  на  долину  -  там  росте  калина,
А  зозуля  спозаранку  плаче,  як  дитина.
Кує,  кує  зозуленька,  вголос  примовляє,  
Де  згубила  свою  долю  -  то  вона  не  знає.

Все  у  лісі,  на  узліссі  щаслива  літала,  
В  чужі  кубла  своїх  діток  вона  підкидала.  
Спохватилась,  зажурилась  -  немає  нічого:
Ані  діток,  ані  друзів,  ані  житла  свого.

Прилетіла  на  калину  та  стала  кувати  –
Скільки  діток  загубила  стала  рахувати.
Все  ридала,  припадала,  збилася  із  ліку  –
Стільки  всього  загубила  на  своєму  віку.

Кожну  днину  на  калині  кує  зозуленька,
Тепер  зичить  літ  всім  довгих  й  добра  для  серденька.
-  Ой  закуй  же,  зозуленько,  в  лузі  на  калині.  
Скільки  літ  життєвих  зичиш  ти  мені  віднині?

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837979
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Ольга Калина