[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmUZqXLAdCw[/youtube]
Ой піду в луг на долину - там росте калина,
А зозуля спозаранку плаче, як дитина.
Кує, кує зозуленька, вголос примовляє,
Де згубила свою долю - то вона не знає.
Все у лісі, на узліссі щаслива літала,
В чужі кубла своїх діток вона підкидала.
Спохватилась, зажурилась - немає нічого:
Ані діток, ані друзів, ані житла свого.
Прилетіла на калину та стала кувати –
Скільки діток загубила стала рахувати.
Все ридала, припадала, збилася із ліку –
Стільки всього загубила на своєму віку.
Кожну днину на калині кує зозуленька,
Тепер зичить літ всім довгих й добра для серденька.
- Ой закуй же, зозуленько, в лузі на калині.
Скільки літ життєвих зичиш ти мені віднині?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837979
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Ольга Калина