Коли осінню казку доля тче,
А спрагле серце літепла ще просить,
Як добре, коли є оте плече,
Якому можна виплакати сльози!
Коли ж його в твоїм житті нема,
І серце льодом-кригою укрилось,
Тоді в душі поселиться зима,
І горе, коли з цим душа змирилась.
Хай доля тче осіннє полотно,
А ти навчись і в нім знаходить радість:
У тій красі, що бачиш за вікном.
Запам’ятай: життя – це не паради.
4.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837872
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2019
автор: Ганна Верес