Де гори,полонини,ліси,поля й моря,
знайте усі у цьому світі-Україна це моя.
Де золотом колосится пшениця на полях,
а ще де нахилилась калина на тинах.
Це все Україна,це все наша земля,
у нас у кожного в середині козацькая душа.
Тримаючи шаблю в руках або серпи й коси-
ми захистимо Україну й повернемось до роботи.
Ми Українці і цим сказано усе-
про козаків слава і сьогодні ще гуде.
І рідну землю має кожний у душі,
хоч має шаблю та працює на землі.
Повірте-ми зможем хату захистити,
а ще повірте-гостей ми знаєм пригостити.
Кажу вам-ми Українці,всі до одного,
чужого не беремо,але й свого не віддамо.
Коли у пелюшках нас мати колихала,
вона Українську пісню нам співала.
І ось тому,Україна у душі у нас завжди,
вона єдина і рідніша-говоримо всі ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837858
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2019
автор: Бабич