вона щоночі тліє, мов цигарка,
яку давно забули на вікні,
вона, немов невипита заварка,
яку розлили зранку по стіні.
вона, здається, трішки божевільна
із білими подертими крильми,
всередині відверта і свавільна,
а зовні - непробачена людьми.
вона, немов історія в шухляді,
яку ще не читали до кінця,
вона, неначе люстро у помаді,
неначе дикий кущ без корінця.
вона, немов молекула на тілі
вібруючої древньої Землі.
вона, немов мішень, що у прицілі
залишили гойдатись на стеблі.
вона, немов у скрині танцівниця,
в якій звучить мелодія сумна,
вона, неначе у кайданах жриця,
сама для себе в'язень і тюрма.
вона щоночі тліє, мов цигарка,
яку давно забули на вікні,
вона, неначе недопита чарка
з дрібними діамантами на дні...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837631
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2019
автор: Sukhovilova