Смерть аноніма (майже некролог)

Повідомляємо  з  риданням:
(ой  горе  ж  лихо  нам  усім!)
Зіграв  у  ящик  «друг»  наш  давній,
Умер  сутяга-анонім.
І  ми  його  в  страшній  скорботі
Вперед  ногами  понесли.
Труну,  в  якій  лежав  мерзотник,
Його  ж  брехнею  обплели.
І  домовину,  як  копицю
Від  скарг  і  кляуз  роздуло,
А  чи  в  штанах,  чи  у  спідниці
Мертвяк  –  не  знало  все  село.
Бо  жив  таємним  перодряпом
Та  все  копався  у  лайні,
Тоді  строчив,  писав  і  капав
У  свята,  в  будні,  в  вихідні.
І  капость  душу  звеселяла:
«Ге!  Перевірка  прибула!»
І  слинка  радості  бувало
Із  рота  чорного  текла.
І  от  умер  він  по  указу…
Хильнем  за  смерть  води  ковток
І  на  могилі  в  землю  зразу  ж
Заб’єм  осиковий  кілок.
10.02.1988

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837477
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 03.06.2019
автор: САВИЧ