Булочник

     Події  відбулися  в  королівстві  Кристал,  де  жила  надзвичайно  вродлива  і  розумна  принцеса  Нейма.
     Громадяни  королівства  вважали  за  вдачу  і  радість  лише  побачити  принцесу,  та  не  надто  часто  вона  виходила  на  зустріч  до  людей.
   Але  кожен  рік  1-го  квітня  у  королівстві,  в  честь  дня  народження  принцеси  відбувалися  конкурси,  де  була  присутня  Нейма.  Це  були  конкурси  на  найкращу  троянду,  найкращий  гумор  і  найкращий  вірш  про  кохання.  Ці  конкурси  проводились  і  тому,  що  принцеса  найбільше  любила  квіти  троянди,  гумор  і  віші  про  кохання.
     З  різних  куточків  країни  та  із  інших  королівств  приїжджали  щоб  взяти  участь  у  конкурсі  найкращі  квіткарі,  ювеліри,  гумористи  і  поети.
     Призом  у  конкурсі  троянд  був  танець  із  самою  принцесою  на  балу  у  замку  в  честь  її  дня  народження.  На  конкурс  представлялись  троянди  спеціально  вирощені  до  цього  дня,  або  ж  ювелірні  вироби  у  вигляді  троянд  із  золота,
срібла,  прикрашені  дорогоцінними  каменями.  Представляли  квіти  зазвичай  принци  і  красені,  а  не  ті  хто  виростив  троянду  чи  зробив  її  із  металу,  бо  ж  розуміли,  що  принцеса  звертає  увагу  і  на  того  з  ким  прийдеться  танцювати  на  балу.
     До  конкурсу  гумористів  був  відбір  зі  сторони  королівських  радників  і  зазвичай  приймало  участь  9  гумористів.  Призом  кращому  гумористу  був  мішечок  з  золотими  монетами  від  принцеси.
     Серед  поетів  також  був  відбір,  але  не  такий  строгий  як  серед  ювелірів  і  гумористів,  і  поетів  приймало  у  конкурсі  15  учасників.  Головним  призом  поету-переможцю  був  поцілунок  од  принцеси.
     Конкурси  проводились  на  центральній  площі  столиці  королівства  і  спостерігати  за  трьома  групами  конкурсантів  ,  а  також  милуватися  принцесою  могли  всі  охочі.
     От  і  того  року,  1  квітня,  коли  принцесі  виповнилось  23  роки,на  площі  зібрались  конкурсанти  зі  своїми  творіннями  і  глядачі.
   У  першому  конкурсі  троянд  переміг  заморський  принц  із  золотою  трояндою  прикрашеною  діамантами.
   Коли  принцеса  підійшла  до  другої  групи  конкурсантів-  гумористів,  то  помітила,  що  натовп  потайки  сміється.
     Як  завжди,  принцеса  вислуховувала  жарти  кожного  гумориста,  а  потім  нагороджувала  переможця  мішечком  із  монетами.  Гумористи  жартували,  люди  і  принцеса  сміялись,  а  от  скраю  от  групи  гумористів  принцеса  зауважила  хлопця,  котрий  начеб  то  також  хотів  прийняти  участь  у  конкурсі  і  тримав  він  у  руці  стебло  троянди  без  пелюсток.
     Коли  принцеса  проходячи  гумористів  наближалась  до  того  парубка.  То  натовп  все  сильніш  і  сильніш  сміявся.
   Принцеса  підійшла  до  того  молодого  чоловіка  з  стеблом  троянди  без  пелюсток  і  сказала  йому
     -  Ти  розвеселив  натовп  ,  нахабо,але  не  розсмішив  мене.
   Натовп  перестав  сміятись  ,  а  молодий  чоловік  каже
   -  Я  не  знав  до  якої  групи  конкурсантів  приєднатись  і  став  отут.  Бо  ж  Ви  вже  прийняли  мою  троянду,а  значить  я  першим  заслужив  на  танець  із  Вами.
   -  Нахабо,  та  ти  іще  і  брехун!  –  мовила  принцеса.
   -  Я  булочник,  принцесо  і  я  постачаю  булочки  у  ваш  палац.  Сьогодні  зранку  я  поставив  вам  12  булочок  і  у  кожній  запік  по  пелюстку  од  цієї  троянди  і  запік  так,  що  пелюстки  були  приємними  на  смак.  Значить  по  умовах  конкурсу  ви  прийняли  мою  троянду.  Прошу  вас  не  ображатись  на  мене,  бо  я  віддав  вам  найпрекрасніше  від  троянди  –  її  пелюстки,  а  собі  залишив  шипи.
     Принцеса  мить  помовчала  ,  а  потім  розсміялась  і  мовила
   -  Дайте  мішечок  золота  гумористу,  котрий  розповів  жарт  про  хитруна!
   А  той  жарт  був  таким-  В  одного  хитруна  запитали
   -  Ти  такий  хитрий,  всіх  обхитриш.  А  бувало,  щоб  ти  об  хитрив  самого  себе?
   -  Бувало  –  відповів  хитрун  –  Ви  знаєте,  що  я  люблю  хильнути  чарку.  От  випиваю  я  у  себе  вдома  і  розумію,  що  якщо  завтра  зранку  ще  вип*ю    горілки,  то  зірветься  у  мене  важлива  справа  наступного  дня.  А  хитрість,  це  десь  перевага  одного  розуму,  уміння  і  знання  над  іншим.  А  я  знав,що  коли  звечора  нап*юсь,  то  зранку  нічого  не  пам*ятаю,  що  було  минулого  вечора.  І  сховав  я  зночі  сам  од  себе  останню  пляшку  горілки.  Зранку  встав,  хочу  похмелитись,  і  не  знайшов  горілку,бо  забув  де  поклав.  От  так  я  об  хитрив  сам  себе.
     Нагородили  гумориста  і  принцеса  пішла  слухати  любовну  поезію.  І  булочник  туди  ж.  Примостився  з  краєчку  од  поетів  і  стоїть.  Принцеса  помітила  це  і  каже  булочнику
   -  Та  ти  у  всьому  майстер.  Кажи  свій  вірш.
   А  булочник  мовить
   -  Коли  б  я  не  чув  ваш  прекрасний  сміх,  я  б  не  написав  цього  вірша,  а  так
                                                       Кохання  –  радість  для  двоїх.
                                                       І  радісно  тому  чи  тому,
                                                       Як  в    серці  інім  є  світлий  спів.
                                                       Є  світла  радість  в  серці  мому.
   -  Булочник,  мовила  принцеса,  ти  у  всьому  майстер,  але  не  переможець.  Переможець  той,  хто  написав  ось  ці  рядки
                                                     Кохання  миті,  вони  такі  прекрасні.
                                                     Вони  напевно,  і  над  часом  власні  .
                                                     Коханую  ти  готовий  ждати  вічність,
                                                     Заради  миті,  що  стає  мов  безкінечність.
   І  принцеса  поцілувала  того  поета  переможця.
   -  Я  вже  сьогодні  отримав  од  вас  поцілунок  –  раптом  мовив  булочник.
   -  Кажи  –  з  зацікавленням  ,  мовила  принцеса.
   -  Коли  я  спік  булочки  з  пелюстками  троянд,  то  поцілував  кожну  із  булочок,  а  ваші  уста  потім  торкалися  їх.
   Ці  слова  булочника  розлютили  принцесу  і  вона  дала  йому  ляпаса  ,  додавши
   -  Ось  твій  приз!
   А  потім  з  усмішкою  промовила
   -  Одну  з  булочок  з*їв  мій  пес,  значить  ти  цілувався  і  з  ним!
     Натовп  засміявся  ,  а  булочник  мовив
   -  Жаль,  я  не  розбагатів  до  мішечка  з  золотом.  Ви  були  б  переможницею  у  сьогоднішньому  конкурсі  гумористів.
   Принцеса  на  цей  раз  без  зла  глянула  на  булочника.  А  потім  сказала  до  всіх
 -  Конкурси  закінчені,  переможці  визначені  –  і  направилась  до  карети.
 Але  через  кілька  кроків  зупинилась,  озирнулась  і  мовила  до  булочника
   -  Пам*ятаю  торт  з  трояндами,  напевно  ти  його  пік.  Принеси  на  бал  подібний  і  великий.  Тримай  за  торт.
   І  кинула  булочнику  мішечок  з  монетами.  Потім  усміхнулась  і  додала
   -  Тільки  сам  з  нього  не  вистрибуй.
   Принцеса  сіла  у  свою  карету  і  у  замок,  а  булочник  за  роботу  над  тортом.
   Торт  доставили  у  замок  і  вгодив  таки  своїм  витвором  булочник  принцесі  і  гостям.
   Булочник  був  запрошений  за  стіл  до  багатьох  гостей.  Танець  з  принцесою  він  не  отримав,  але  був  призначений  радником  при  королівськім  дворі.  Такий  от  стрімкий  ріст  од  булочника  до  радника.  Хоча  булочки  і  торти  для  принцеси  він  і  далі  пік.  Але  тепер  він  міг  бачити  принцесу  частіше,  принцесу  у  котру  були  закохані  усі,хто  бачив  її  хоч  раз..
   Як  надалі  склалась  доля  булочника  не  відомо.  Але  королів,  хто  раніше  був  булочником,  історія  не  пам*ятає.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837444
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2019
автор: artur gladysh